Перелом шийки стегна у літніх людей – причини та реабілітація
Найчастішим пошкодженням стегнової кістки є перелом шийки стегнової кістки, який зазвичай називають «переломом шийки стегна». Це травма, характерна для людей похилого віку.
Зі статті ви дізнаєтесь:
- Які причини переломів шийки стегна.
- Чому падіння може бути небезпечним для літньої людини.
- Про операцію із заміни кульшового суглоба.
- Про реабілітацію та протипоказання після імплантації ендопротезів.
Причини переломів стегна
Переломи шийки стегна зустрічаються в основному у віковій групі старше 60 років, і найчастішою причиною цього виду перелому є остеопороз.
Це метаболічне захворювання кісток, при якому знижується щільність кісток. Підраховано, що кожна четверта жінка старше 60 років і кожна друга жінка старше 70 років схильні до ризику розвитку остеопорозу, що опосередковано впливає на ризик виникнення остеопоротичних переломів, у тому числі переломи шийки стегна.
Щоб знизити ризик розвитку остеопорозу, слід подбати про регулярні фізичні навантаження, вживати продукти, багаті на кальцій, при необхідності доповнювати вітаміном D3 і підтримувати нормальну вагу тіла.
Бує, що остеопороз розвивається як ускладнення іншого захворювання або внаслідок фармакотерапії.
Переломи шийки стегна рідко зустрічаються у молодих людей та осіб віком до 60 років.
Падіння людей похилого віку та перелом шийки стегна
Зниження активності та фізичної підготовленості людей похилого віку, викликане зниженням працездатності опорно-рухового апарату та нервової системи, часто призводить до неконтрольованих падінь.
Падіння, у свою чергу, часто призводять до переломів кінцівок, а в кращому разі закінчуються лише забоями. На жаль, падіння теж можуть бути фатальними, наприклад, коли люди похилого віку живуть одні.
Поширеними травмами, спричиненими падінням з висоти власного зростання, є переломи шийки стегна. У той самий час це одні з переломів, що найважче піддаються лікуванню, які найчастіше виникають у жінок між 7-м і 9-м десятиліттям життя, в «зимові» місяці, тобто. листопад, грудень, січень, лютий.
У сучасній медицині існує безліч ефективних методів лікування даного виду травм, проте перелом шийки стегна становить реальну загрозу для життя людей похилого віку.
Лікування переломів шийки стегна – імплантація ендопротезу
Переломи шийки стегна, якщо це дозволяє загальний стан хворого, найчастіше лікують хірургічним шляхом. Найголовніше – якнайшвидше забезпечити самостійність хворого в пересуванні, що неможливо при безопераційних методах, тому що хворому доводиться тривалий час розвантажувати кінцівку і залишатися в ліжку. На жаль, тривала іммобілізація дорівнює ризику загальних ускладнень.
Найчастіше застосовуваним хірургічним методом є алопластика, тобто імплантація тотального ендопротезу тазостегнового суглоба. У разі протипоказань до вищеописаної процедури альтернативою є геміалопластика, тобто імплантація штучного половинного суглоба. Цей метод менш обтяжливий для пацієнта через тривалість операції.
У молодших хворих, тобто на п’ятому-шостому десятилітті життя, переломи шийки стегна фіксують металевими пластинами, стрижнями, цвяхами або гвинтами. Лікування нехірургічними методами застосовується лише у хворих із абсолютними протипоказаннями до операції. Потім на хворих надягають спеціальне гіпсове взуття з деротаційною планкою та рекомендують пересуватися лише в інвалідному візку. На жаль, зламана кістка не завжди зростається, а тривале лежання пов’язане з високим ризиком утворення пролежнів та загострення наявних системних захворювань.
Реабілітація після імплантації ендопротезу тазостегнового суглоба
Реабілітація хворого з переломом шийки стегна починається ще до планової операції. Його основна мета – зміцнення м’язів, що розгинають та відводять кульшовий суглоб, а також розтягнення прилеглих тканин та зменшення локального болю. Також важливо покращити загальний стан хворого та зміцнити м’язи верхніх кінцівок, підготувавши його до ходьби за допомогою милиць.
Крім того, пацієнта навчають самостійної реабілітації відразу після процедури, що включає антикоагулянтну та дихальну гімнастику для запобігання післяопераційним ускладненням.
Процес реабілітації хворого у післяопераційному періоді поділяється на три етапи:
Перший проходить в ортопедичному відділенні відразу після операції та використовує фармакотерапію, фізіотерапевтичні процедури, спрямовані на знеболювальну та протинабрякову дію, а також вправи для зміцнення чотириголового та сідничного м’язів. Вводяться також перші зміни положення – зі становища лежачи у становище сидячи і становища сидячи у становище стоячи.
Пізня госпітальна фаза проходить у реабілітаційному відділенні, і її метою є адаптація пацієнта до самостійного виходу з лікарні та подолання домашніх справ. Програма реабілітації на цьому етапі включає вправи для всіх м’язів тіла, знеболювальну фізіотерапію оперованого тазостегнового суглоба та навчання ходьбі за допомогою милиць або ходунків.
Протипоказання після імплантації ендопротезу тазостегнового суглоба
Щоб уникнути вивиху ендопротезу тазостегнового суглоба, слід обмежити такі дії:
- згинання в кульшовому суглобі вище 90 градусів протягом чотирьох місяців після процедури,
- підйом ваги протягом року після операції,
- схрещування ніг,
- ставити ноги на ноги,
- присідання,
- внутрішня та зовнішня ротація нижньої кінцівки.
Також важливо створити безпечні умови для хворого.
Це передбачає необхідність регулювання висоти ліжка, стільців, унітазу, а також оволодіння непростим мистецтвом безпечного сидіння, прийняття душу, одягання нижньої білизни, штанів та взуття на оперований бік та інших повсякденних дій.
Докладні інструкції з фізичної активності та поради щодо техніки безпеки при виконанні вищезгаданих дій надасть фізіотерапевт, який супроводжуватиме пацієнта з періоду перед процедурою до останнього етапу післяопераційної реабілітації.