Альцгеймера – догляд та реабілітація

Реабілітація при хворобі Альцгеймера

Рух – дуже важлива частина життя людини. Це біологічна потреба кожної людини. Фізична активність допомагає зберегти тіло здоровим, а також бореться із хворобами – це один із головних факторів у боротьбі з хворобою Альцгеймера. Навіть невелике систематичне зусилля тривалістю 30-45 хвилин на день може мати позитивний ефект.

Реабілітація при хворобі Альцгеймера має складатися з двох елементів

• інтелектуальна реабілітація,
• фізична реабілітація.

Ці немедикаментозні методи відіграють дуже важливу роль у підтримці активності пацієнта, а також додатково знижують стрес та покращують якість життя.

Реабілітація при хворобі Альцгеймера потребує індивідуального, спеціалізованого підходу до пацієнта, потребує врахування багатьох факторів, що впливають на здоров’я пацієнта. Його мета – підтримувати фізичний та психічний стан пацієнта, по можливості, на найвищому рівні, запобігаючи тим самим ускладненням. Характерною особливістю осіб із даним патологічним утворенням є прогресуюче послаблення когнітивних функцій та загального сенсорно-чутливого сприйняття. Як наслідок, ці функціональні та інтелектуальні обмеження позначаються на ослабленні стану та працездатності організму, а також призводять до порушення зорово-моторної координації та рівноваги, що призводить до погіршення самостійності хворого та зниження якості його самостійної діяльності. Включення реабілітації у повсякденне життя пацієнтів може зменшити вищезгадані негативні наслідки захворювання.

Завдання фізіотерапії

Фізіотерапія при хворобі Альцгеймера спрямована на:

• зміцнення м’язової сили,
• підтримка фізичного стану,
• збільшення обсягу рухів у суглобах,
• покращення кровообігу,
• запобігання порушенням рівноваги та падінням
  підтримка фізичної форми пацієнта,
• вправи для нижніх кінцівок – більш якісні та ефективні рухи,
• вправи для верхніх кінцівок, які полегшують такі дії, як одягання або прийом їжі.

Крім того, фізична активність впливає на зменшення таких симптомів, як: тривога, мимовільні рухи та надмірне збудження, а також впливає на якість сну та роботу кишечника. Під час вправ також виробляються речовини, що є гормонами щастя, тобто. ендорфіни, вони виступають у ролі замінників антидепресантів.

Курс та принципи фізіотерапії

Процес реабілітації має починатися з реорганізації житлового простору хворого. Забрати з житла хворого всі предмети, які можуть призвести до падіння, а саме: пороги, килимки. Падіння пацієнта може призвести до травми голови і, як наслідок, погіршення симптомів. Варто пам’ятати, що пацієнти з розвитком захворювання дедалі менше уваги приділяють дрібниці.
Іншим важливим елементом є організація середовища пацієнта таким чином, щоб воно було простим і нескладним. Позначте всі кімнати, прикріпіть таблички з іменами до побутових приладів, забезпечте достатнє освітлення, щоб допомогти пацієнту розпізнавати предмети, і в багатьох місцях розмістіть великий годинник, що легко читається. Також необхідно встановити з хворим та його родичами суворий розпорядок дня хворого. Фіксований час виконання окремих дій та їхня логічна послідовність допоможуть хворому впоратися з реальністю, яка стає для нього все більш чужою.

Фізичні вправи під час реабілітації мають бути адаптовані до можливостей хворого (правильно підібрані залежно від стадії захворювання).
У першій фазі захворювання (легкі порушення) можуть застосовуватись усі форми реабілітації. Почніть із простих рухів, а потім переходьте до складних вправ. Ці, своєю чергою, слід поділити на окремі фази руху і навчити хворого виконувати окремі частини, і лише наприкінці, після їх освоєння, можна переходити до виконання всієї вправи. Таким чином, реабілітаційний процес не лише продовжується, а й дозволяє уникнути ситуації, в якій пацієнт розчаровується у заняттях спортом та припиняє співпрацю.

Фізіотерапія при хворобі Альцгеймера

Реабілітація має приносити задоволення як пацієнту, так і фізіотерапевту. Пам’ятайте про привабливість вправ і включення нових і нових додаткових пристроїв, таких як м’ячі, палиці, валики, стулки або стрічки. Замість підрахунку переміщень ви можете ввести інші числові об’єкти, наприклад пори року, послідовні місяці або дні тижня.
Варто пам’ятати, що у пацієнта можуть виникнути труднощі з розумінням інструкцій, наданих терапевтом, тому вони повинні бути короткими, зрозумілими і не повинні містити медичної термінології. Щоб хворому було легко зрозуміти цю вправу, можна додатково виконувати з нею наступні завдання. Таким чином, пацієнт може імітувати рухи терапевта, і між практикуючими створюється емоційний зв’язок. З цієї ж причини, якщо є можливість, можна створити групу з кількох осіб, до якої входять члени сім’ї. Така форма занять дозволяє пацієнтові більше розкритися.

Реабілітація має відбуватися вранці, у зв’язку з тим, що тоді людина відпочила, у неї більше енергії та бажання. Провітрюйте приміщення перед тренуванням – свіже повітря стимулює організм. Також варто пам’ятати, що не можна займатися спортом одразу після їжі. Крім того, щоб краще заспокоїтися, розслабитись та стабілізувати емоційну рівновагу, можна включити спокійну музику, під ритм якої також можна робити зарядку.

Темп вправ має бути розміреним, рівномірним і не дуже динамічним, щоб хворий не надто швидко втомлювався. Вправи, які надто важкі для пацієнта, можуть викликати біль, страждання, що може призвести до зневіри, відсутності співробітництва, агресії та ворожості. Тому дуже важливо, щоб вправи були адаптовані до реальних можливостей пацієнта.

Вправи повинні складатися з якомога більшої кількості активних рухів, що самостійно виконуються хворим, у різних положеннях.

За наявності у пацієнта проблем з рівновагою положення стоячи слід обмежити, а використовувати нижчі положення сидячи, лежачи, у положенні з опорою і прямо на колінах.
Важливо використовувати на заняттях елементи функціональної терапії – імітація рухів, що виконуються щодня, наприклад, чищення зубів, зав’язування шнурків, одягання. Це дозволить пацієнтові легше виконувати ці дії насправді.
Окремі комплекси вправ слід чергувати з дихальними вправами, які допоможуть відрегулювати дихання та запобігти легеневим ускладненням.
Під час занять особливу увагу слід приділяти зорово-кистьовій координації та асиметричним рухам – перетину середньої лінії тіла, наприклад, при торканні лівою рукою правого коліна.

Важливим елементом реабілітації є також ізометричні вправи (напруга м’язів, без зміни їх довжини) — наприклад, напруга м’язів м’язів стимулює краще управління сфінктерами. Однак вони можуть бути проблемою для пацієнта через нездатність сприймати кутовий рух. Щоб полегшити пацієнтові виконання цього завдання, слід використовувати прості інструкції та дозволити пацієнтові торкатися м’язів терапевта, щоб він чи вона могли краще усвідомити суть вправи.

Робіть перерви на кілька хвилин під час занять. Вони дозволять пацієнтові дихати, а також говорити та висловлювати себе, що додатково допоможе випустити позитивну атмосферу.
Заняття повинні закінчуватися дихальними та розслаблюючими вправами. Також не забувайте хвалити клієнта. Доброта та посмішка налаштують пацієнта на подальшу співпрацю та охоче візьмуть участь у наступних заняттях.

При тяжких порушеннях фізіотерапія має бути спрямована на індивідуальні заняття з хворим. Необхідно працювати над розтягуванням скорочених м’язів (у цій фазі захворювання силует хворого набуває характерного вигляду – тулуб нахиляється вперед, колінні та ліктьові суглоби скорочені, обличчя «маскоподібне»), а також на рухливість інших суглобів та поясів. У хворого на цій стадії захворювання виникає потреба в ходьбі (кроки дрібні, хода уповільнена, підвищена напруга проявляється скутістю всього тіла). Цей факт можна використовувати, водячи хворого на прогулянки. Усі вправи виконуються разом із пацієнтом, ми їх не описуємо.

У фазі глибокої деменції у хворого відсутній контакт з реальністю. Реабілітація на цій стадії захворювання полягає лише у пасивних вправах (рухи здійснюються за допомогою третьої особи). Усі суглоби мають тренуватися. Однак особливу увагу слід приділити вправам на нижні кінцівки, завдяки яким можна запобігти недостатності кровообігу або утворенню тромбів. Для забезпечення кращого кровотоку та запобігання набрякам після реабілітації ноги хворого слід розташувати вище за тулуб, а коліна зігнути. Реабілітація хворого повинна також включати щоденні простукування хворого з метою запобігання депонуванню секрету в легенях. Також необхідно по можливості змінити становище хворого для запобігання пролежням та ускладненням з боку внутрішніх органів.

Зразкові вправи для першої та другої фази:

• Вихідне положення: сядьте на стілець, стопи паралельні.

Рух: підведення колін до грудей.

• Вихідне положення: сядьте на стілець, руки прямі убік.

Рух: скручування, торкання рукою протилежної стопи.

• Вихідне положення: стоячи перед стільцем.

Рух: Поперемінне розміщення ніг на стільці.

Приклади вправ для третього етапу:

• Вихідне положення: лежачи на спині.

Рух: терапевт згинає нижню кінцівку одночасно в тазостегновому, колінному та гомілковостопному суглобах.

• Вихідне положення: лежачи на спині.
• Рух: терапевт піднімає верхні кінцівки за голову.

Спеціалізований будинок для людей похилого віку та людей з обмеженими можливостями у Львові – ЗАТИШОК

НАШІ ПОСЛУГИ

• Догляд за лежачими хворими.
• Реабілітація після інсульту та травми головного мозку.
• Догляд за людьми з хворобою Альцгеймера.
• Догляд за людьми похилого віку.
• Догляд за людьми з деменцією.
• Цілодобовий догляд – допомога у пересуванні, одяганні, харчуванні, прогулянках, побутових заходах.
• Догляд за людьми похилого віку з цукровим діабетом.
• Догляд за пацієнтами з переломом шийки стегна.
• Реабілітація після інсульту та інфаркту.
• Реабілітація після перелому шийки стегна.
• Послуги трансферу по Львову та області.
• Міжнародне медичне перевезення.

uarenamed@gmail.com – для клієнтів

+380674504454